Про професію
Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва - професія, що потрібна селу і народному господарству України (і не тільки України)
Історія професії. У часи, коли придумали цю машину, більшість фахівців, що працювали зі складною технікою, називали машиністами. Трактор був винайдений у XIX столітті. Тоді ж з’явилися і перші машиністи. Винахідники, в першу чергу, думали про те, як полегшити працю селян, а, отже, і трактори придумали для роботи в сільському господарстві. Така тенденція зберігалася аж до 30-х років ХХ сторіччя. Пізніше на таку техніку почали встановлювати й інші функціональні інструменти, які почали застосовувати в гірській промисловості і будівництві.
Професія тракторист-машиніст – найпоширеніша серед сільських жителів.
Ця цікава і романтична професія для тих, хто любить природу. Вона відкриває широкі можливості для вдосконалення професійної майстерності та втілення на практиці творчих задумів. Сучасний трактор — машина дуже складна, в її конструкції поєднані досягнення багатьох наук: теплотехніки, гідравліки, механіки, електроніки, конструювання, технології машинобудування, а також наук, пов’язаних з експлуатацією тракторів
Сучасний тракторист володіє знаннями та навиками багатьох сільськогосподарських професій: водія, саме тракториста, механіка, знає будову і правила експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин, систему технічного обслуговування машинно-тракторного парку, ознаки основних несправностей і способи їх усунення. Він має необхідні знання основних правил агротехніки і прогресивної технології механізованих робіт з вирощування сільськогосподарських культур.
Тракторист-машиніст працює на гусеничних і колісних тракторах з причіпними, навісними та напівнавісними сільськогосподарськими машинами і знаряддями, на зернових і спеціальних збиральних комбайнах. Тракторист виконує механізовані роботи з обробки грунту, внесення мінеральних та органічних добрив, а також посіву, посадки сільськогосподарських культур і догляду за рослинами.
Тракторист-машиніст повинен:
- раціонально та ефективно організувати працю на робочому місці;
- дотримуватись норм технологічного процесу;
- не допускати браку в роботі;
- знати й виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці й навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;
- використовувати за необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені, тощо);
- знати основи інформаційних технологій.
Вимоги до індивідуальних особливостей фахівця. Необхідні фізична сила та витривалість, достатня гострота слуху, достатній об’ємний окомір, точна сенсомоторна реакція, стійкий інтерес до роботи з технікою, технічна спостережливість і кмітливість.
Медичні протипоказання. Робота не рекомендується людям із серцево-судинними захворюваннями, хворобами опорно-рухового апарата (радикуліт, артрит тощо), вираженими дефектами органів зору та слуху, нервово-психічними розладами.
Вимоги до професійної підготовки. Потрібні знання з фізики, біології, геометрії, теорії машин і механізмів, металознавства, агротехніки тощо. Необхідні знання з призначення та навичок використання слюсарних інструментів, уміння складати та розбирати електроприлади. Повинен знати: правила експлуатації і технічного обслуговування тракторів, комбайнів, всіх типів сільгоспмашин, що агрегатуються з ними, транспортних засобів; правила техніки безпеки і дорожнього руху.
Професія висококваліфікованого тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва є гарантією працевлаштування, адже потреба в спеціалістах за цією професією незмінна, особливо у сільській місцевості. Розмір заробітку висококваліфікованого тракториста залежить від його кваліфікації, а також визначається формою власності та спеціалізацією господарства, де він працює.
Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування
Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування обслуговує трактори, комбайни різних марок та значний парк машин: грунтообробні (плуги, борони, лущильники, культиватори, котки), поливні, посівні та посадочні, машини для захисту рослин, для заготівлі сіна чи силосування, для збирання технічних культур і картоплі, зерноочисних та багато інших. Жодна сільськогосподарська машина або механізм не можуть бути відремонтовані без розбирання, припасування, регулювання, тобто без участі слюсаря. Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування — ліквідовує несправності машин та окремих механізмів, подовжує термін їхньої роботи, повніше використовує ресурс усіх вузлів машин.
Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування має знання з механіки, математики, креслення; знає будову, принцип дії, призначення та правила експлуатації машин і способи усунення несправностей; способи застосування і зберігання вимірювального інструменту; основні властивості металів, основи організації ремонтного виробництва і слюсарної справи.
Справжній слюсар уміє працювати на багатьох верстатах, виконувати багато інших робіт з обробки металу і зварювання його.
Слюсар повинен знати і застосовувати на практиці:
- раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;
- дотримуватися норм технологічного процесу;
- не допускати браку в роботі;
- знати й виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці та навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;
- використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);
- знати інформаційні технології.
Водій автотранспортних засобів – фахівець, який професійно управляє легковими і вантажними автомобілями всіх типів і марок, а також машинами спеціального призначення.
Рух — основна умова сучасного життя, проте не кожен громадянин нашої країни може дозволити собі особистий транспорт, і саме в такому випадку на допомогу приходить водій.
Коротка історія професії. Слово “автомобіль” – коляска самопересувна (вуатюоотомобіль) – так називався перший екіпаж з механічним двигуном. З часом, від цієї назви залишилося тільки слово “отомобіль”, яке бере свій початок від грецьких “ауто” (сам) і латинського “мобіліс” (той, що рухається). Саме ці два слова породили звичне для наших вух “автомобіль” і “авто”. Перші спроби створити автомобіль були ще в XVII ст. У цей же час французький інженер Нікола-Жозеф Кюньо створив перший паровий автомобіль-тягач, призначений для артилерійської зброї. Перші спроби не дозволили створити повноцінний автомобіль. За великим рахунком, не були автомобілями і парові омнібуси, що з’явилися в Англії в XIX ст. Але свою роль ці машини в історії автомобілів зіграли – була доведена можливість механічного пересування, створені та випробувані основні вузли і механізми. Однак саме ці, здавалося б, безглузді машини і дали початок історії автомобілів, а водночас і професії водій.
Характер роботи. Для водія характерне поняття “робоче місце” – автомобіль і “робоча зона” – дорога, АТП, АЗС і т.п. Робоче місце – автомобіль є місцем підвищеної небезпеки. Професія водія автотранспортних засобів – наймасова, щорічно тисячі молодих людей поповнюють ряди професіоналів. Автомобільний транспорт займає провідне місце, він використовується для перевезення людей і доставки вантажів, використовується і великими підприємствами, і приватними підприємцями. У загальному потоці машин можна бачити безліч вантажних автомобілів різного призначення. Із зростанням кількості автомобілів, ускладненням їх конструкцій, що поліпшують умови праці водія та підвищується їхня надійність, довговічність, економічність і екологічність, підвищуються вимоги до рівня професійної підготовки водіїв. Водій автотранспортного засобу повинен знати призначення, розташування, принцип дії механізмів і приладів легкового і вантажного автомобіля. Крім того, він повинен дотримуватися правил техніки безпеки при перевірці технічного стану автомобіля в обігу з експлуатаційними матеріалами: паливом, електролітом, маслами, охолоджувальними рідинами.
Медичні обмеження. Для водія автотранспортних засобівголовне – відповідний стан здоров‘я. Складні умови діяльності водія автотранспортних засобів ставлять високі вимоги до стану його здоров‘я, особливо до зору, слуху, нервової системи. Водій повинен правильно розрізняти кольорові сигнали, швидко відновлювати зорову здатність після темряви і різкого освітлення. Водій весь робочий час проводить у малорухомій позі, його м‘язи навантажені нерівномірно, тому особам, які страждають захворюванням опорно-рухового апарату та ревматичними захворюваннями, небажано обирати дану професію. Медичними протипоказаннями є також захворювання, які супроводжуються непритомністю (епілепсія) і серцево-судинні захворювання.
Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей. У роботі водія величезне значення має вміння ефективно діяти у напружених критичних ситуаціях, які нерідко складаються на дорогах. Високій рівень емоційної стійкості дає йому змогу діяти швидко, точно і правильно. Щоб стати водієм- професіоналом, необхідно володіти наступними особистими якостями: спостережливістю, рішучістю, спритністю; врівноваженістю, розсудливістю; емоційною зрілістю, соціальною пристосованістю; великим обсягом уваги; гарною зоровою пам‘яттю; гарною моторною пам‘яттю; гарною реакцією на можливі несподівані ситуації на дорозі.
Ринок праці. Водій – одна з найбільш потрібних професій на ринку праці. Вона дуже потрібна для нашого суспільства. Роботи для водіїв не зменшується. Люди цієї професії користуються все більшим авторитетом і попитом, як в державних структурах, так і в приватному секторі.
