Завершення тижня української писемності та мови було креативним, творчим та емоційним…..
Під час онлайн зустрічі говорили про те, як знищували все українське, довгими віками знищували наші традиції, нашу мову, наші страви, наші сади….. Робили все, щоб український народ утратив свою національну ідентичність…..Але… Морально нас не здолали, намагаються знищити тепер фізично….Не вийде й це!!!
Говорили про мову, історію, про свою домівку, про свій народ, про події, які зараз охопили нашу країну, й водночас робили добру справу для наших захисників.
До заходу долучились майстри виробничого навчання, вправні кухарі, Ольга Миколаївна та Олена Анатоліївна. Господинею була Ірина Леонідівна, яка й була організатором даної зустрічі. Готували наші дівчата мариновану капусту, яка зовсім скоро вирушить до наших воїнів. Під час приготування обговорювали особливості українського правопису, як змінювались назви страв, як простежується історія кожного слова в українській мові.
Ідея поєднати українську мову, історію та зробити корисну справу для наших воїнів виникла після того, як на тижні історії ми всі заходили за посиланням та писали на інтерактивній дошці для наших воїнів подяки й побажання. Особливими були такі слова: «Дякую нашим воїнам за те, що я мала можливість посадити город». Саме тому наші дівчата й вирішили віддячити хлопцям, приготувавши квашену капусту з власних городів.
Згадували й про волонтерську діяльність колективу, яка триває вже не перший рік і вона різноманітна.
Викладач історії Світлана Володимирівна розповідала про податки на дерева та кущі, які існували в І половині ХХ століття.
У гості завітала також мама героя-захисника. Вона розповіла про традиції їх родини, говорила про важливість волонтерської підтримки наших захисників та захисниць.
Також був проведений цікавий конкурс. На екрані демонструвались уривки з українських пісень, у яких згадувались різні страви. Необхідно було уважно їх порахувати, а переможець отримав цікавий подарунок – набір овочів для приготування борщу!
Згадали сьогодні й про нашого героя, поета, патріота, жовтоводця – Олександра Григоровича Бережного. Рівно рік тому він був у нас в гостях, розповідав про свою творчість, декламував поезію для нашої молоді, а нещодавно загинув, захищаючи нас, загинув за світле майбутнє наших дітей. На заході була присутньою його дружина – пані Світлана, яка розповіла про останні поезії Олександра Григоровича, про те, як вони потрапили до неї, про нову збірку його творів, яка, нажаль, була видана вже без нього. Усі присутні вшанували пам'ять гарної людини хвилиною мовчання.
Ми з вами – свідки творіння живої історії. Нині історія України, нової, національно свідомої, пишеться на наших очах. Україна стала щитом для всієї Європи, для всього світу у захисті від агресивних, безжальних терористів.
І ми не можемо лишатися осторонь, бо це – наша держава, і нам її захищати, і нам тут жити.
І від того, як ми згуртовано спрацюємо (хтось – на передовій, хтось – у тилу), буде залежати те, наскільки швидко ми здолаємо ворога, проженемо його з нашої землі.
Слава Україні!
Слава Нації!
